Школа-дитячий садок "Дзвіночок" м.Київ (044) 274-02-85

Право на освіту

Дзвіночок — Fri, 04 Nov 2011 12:01:19 GMT

Право на освіту — одне з прав людини, яке виконується не у всіх державах. Право має зробити всіх рівними і допомогти покласти край дискримінації в галузі освіти.

Міжнародно-правова основа

Згідно з даним правом, всі діти повинні ходити в школу для отримання початкової освіти у віці від шести до десяти років. За цей час діти зазвичай навчаються читати і писати рідною мовою, а також вивчити кілька простих предметів, таких як математика, суспільні науки тощо. Крім того, всі діти повинні мати доступ до здобуття середньої та вищої освіти.

Право на освіту записано в статті 26 Загальної декларації прав людини та статтею 14 Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права^[1]^[2].

Крім того, дане право визнано у ряді національних конституцій, наприклад бельгійська конституція (стаття 24), Конституція Королівства Нідерланди (стаття 23)^[3], або Конституція України (стаття 53)^[4].

Право на освіту в Україні

Освіта як окрема сфера взаємовідносин у житті суспільства в Україні регулюється різними нормативно-правовими актами і насамперед Конституцією України, Законами України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про вищу освіту» тощо.

Стаття 53 Конституції України

Кожен має право на освіту.

Повна загальна середня освіта є обовязковою.

Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних й комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних пільг та стипендій учням та студентам. (Офіційне тлумачення положень частини третьої статті 53 див. в Рішенні Конституційного Суду N 5-рп/2004 (v005p710-04) від 04.03.2004).

Громадяни мають право безоплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.
Громадянам, які належать до національних меншин , відповідно до Закону Украіни «Про освіту» гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних або комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства.'''

—Конституція України

Освіта

Дзвіночок — Fri, 04 Nov 2011 11:58:33 GMT

Освіта — цілеспрямована пізнавальна діяльність людей з отримання знань, умінь, або щодо їх вдосконалення.

Також дисципліна, яка вивчає переважно методи навчання і вивчення в школах або подібних закладах у протилежність різним неформальним засобам соціалізації (наприклад, між батьками і їх дітьми). Тому освіту можна розуміти як передачу накопичених суспільством знань молодому поколінню для розвитку в нього пізнавальних можливостей, а також набуття умінь і навичок для практичного застосування загальноосвітніх і професійних знань.

Освіта призначена, щоб дати новому поколінню початкові знання культури, формуючи поведінку у дорослому житті і допомагаючи у виборі можливої ролі в суспільстві. У широкому сенсі слова, освіта — процес або продукт "…формування розуму, характеру або фізичних здібностей особистості… У технічному сенсі утворення — це процес, за допомогою якого суспільство через школи, коледжі, університети та інші інститути цілеспрямовано передає свою культурну спадщину — накопичене знання, цінності та навички — від одного покоління іншому «між поколіннями».

У повсякденному розумінні освіта крім усього іншого передбачає і, в основному, обмежена навчанням учнів учителем. Воно може полягати в навчанні читання, письма, математики, історії та інших наук. Викладачі з вузьких сфер, таких як астрофізика, право, географія або зоологія, можуть навчати тільки даному предмету, звичайно в університетах та інших вишах. Існує також викладання фахових навичок, наприклад, водіння. Крім освіти в спеціальних установах існує також самоосвіта, наприклад, через Інтернет, читання, відвідування музеїв або особистий досвід.

Право на здобуття освіти

Право на освіту в Україні гарантоване Конституцією. Незаконна відмова у прийнятті до навчального закладу будь-якої форми власності, а також незаконна вимога оплати за навчання у державних чи комунальних навчальних закладах передбачають кримінальну відповідальність.

Право на освіту в даний час підтверджено національними та міжнародними правовими актами, наприклад, Європейською конвенцією про захист прав людини та основних свобод і Міжнародним пактом про економічні, соціальні та культурні права, прийнятим ООН в 1966 році.

Усвідомлення можливостей використання обов'язкової освіти як засобу знеособлення людини викликало в демократичному суспільстві розвиток руху за недержавний і навіть сімейна освіта, за велику частку курсів з відповідального вибором учня (за участю батьків і педагогів) в програмі середніх загальноосвітніх шкіл життя людини (у міру виникнення освітньої потреби), позашкільної, дистанційної та додаткової освіти тощо.
(тобто після закінчення початкової школи), підтримку самоосвіти, безперервної освіти протягом всієї діяльної

Підходи до освіти

Вже в античності склалися два основних підходи до навчання: культуросообразность і природосообразно. Одним з класичних викладів цих підходів є стаття знаменитого німецького педагога Адольфа Дістервегарос. «О природосообразности и культуросообразности в обучении»'. (1790—1866)

Прихильники культуросообразности дотримуються думки, що підсумки навчання залежать виключно від культурного середовища, в яку «занурений» навчається (від наявності достатнього числа шкільних будівель, викладачів, їдалень, бібліотек з книгами, комп'ютерів у класах і вдома тощо). Істотним різноманітністю природних здібностей учнів, по суті, нехтують. Характерною особливістю цього підходу є навчання всіх за єдиною програмою, в одному темпі тощо.

Для успішної роботи такого підходу, однак, абсолютно необхідний постійний контроль успіхів учнів і відсів невстигаючих. При порушенні цієї вимоги (що, звичайно, прикривається «самими добрими намірами») за рахунок явного і прихованого протидії небажаючих та/або нездатних вчитися (уточнимо, що саме за цією програмою і запропонованим способом) успішність навчання такої групи починає падати і при певних обставинах негативні плоди такого навчання далеко перевершують його позитивні складові.

Так, в обов'язковій загальноосвітній школі, на думку ряду фахівців (В. В. Кумарін, професор, доктор педагогічних наук, «Педагогіка стандартності або чому дітям погано в школі» М., 1996) з її величезним різноманітністю цілей і природних здібностей учнів, і, в той же час, відсутністю планового відсіву, більше підходить принцип природоподібності.

Цікавий факт з вищезгаданої книги: в Російській імперії (друга половина XIX ст.) Частка учнів, які закінчують повний курс гімназії, ледь перевищувала 10% від числа тих, що йшли в перший клас — і це при тому, що школа не була обов'язковою для всіх. Дослідження норвезьких та американських педагогів тих років показали, що (за відсутності відрахування невстигаючих) цей показник був звичайним і для північноамериканської, і для європейської школи, тобто діти були не кращі і не гірші в цьому відношенні своїх закордонних однолітків.

Іншими словами, при жорсткій (однаковій для всіх) програмі в загальноосвітній школі при десятирічній тривалості навчання частка невідповідних для такої школи більш-менш здорових дітей виявляється близько 90%. При поширеності різних захворювань, погіршення екологічної обстановки цей відсоток, зрозуміло, тільки збільшується. Тому багато питань виховання і навчання будуть вирішуватися суттєво по-різному (в тому числі прямо протилежно), залежно від прихильності відповідача до того чи іншого підходу до навчання.

Зауважимо, що така прихильність виявляється і у використовуваній системі понять. Так, прихильники культуросообразності називають навчання «освітою», а природосообразності — «просвітою» (освічують наявне, а нове утворювати можна і на порожньому місці), а відповідних працівників народної освіти — «освітянами». Для культуросообразного підходу характерні поняття «новоутворення здібностей» (в силу великої схожості з раковими захворюваннями нерідко переінакшується як «формування здібностей»), нехтування прикметником «природні» по відношенню до «здібностями», заміна самого слова «здібності» на «задатки». Звідси ж виникає поширеність переконання багатьох чиновників від освіти про те, що слово еліта (добірна частина) може відноситься тільки до діячів розумової праці («майстра — золоті руки» залишилися тільки в дореволюційних казках), у зв'язку з чим, наприклад, вся українська загальноосвітня школа вже багато років (найчастіше без урахування дійсних можливостей і потреб суспільства) «заточується» під підготовку до вищої школи.

Освіта за часів Середньовіччя

Детальніше у статті «Середньовічна освіта»

Середньовічну систему освіти запозичено в античності, але її збагатили, пристосували до нових умов. Шкільна освіта будувалася на «семи вільних мистецтвах». Викладання велося латиною, у ХІV столітті національні мови. Вікові особливості дітей не враховувалися. Читати в школі вчилися за Біблією. Відомості часто були фантастичними. відбувається перехід на

З розвитком міської культури кафедральні школи перетворювалися на університети. Університетські випускники мали право викладання в будь-якій школі. Університет поділявся на факультети. Революцію у викладанні здійснило книгодрукування.

До ХІІ століття книги зберігалися переважно у монастирських і кафедральних бібліотеках. Перші публічні ХV столітті у великих містах.
бібліотеки відрилися в

Розвиток

Оскільки суспільство має властивість ускладнюватися, навчання стає усе більш академічним, освітній досвід все менше стосується повсякденного життя через сильне абстрагування практичного боку та розглядання речей поза контекстом.

Застосовувати термін до примітивних культур можна тільки в сенсі інкульруризації, процесу передачі культурних засобів. Примітивна людина, чиєю культурою є тотальність її світу, має відносно фіксовану схильність до культурної безперервності та відсутності відчуття часу. Модель життя відносно статична, і знання передаються від покоління до покоління із незначними відмінностями. Тому знання про освіту доісторичних культур можна здобути тільки на основі примітивних культур, що вижили.

Мета примітивної освіти — забезпечення вступу дітей до звичаїв та традицій даного племені або групи. Це можна пояснити тим, що примітивні люди дуже стурбовані зростанням індивідуумів як членів родини і тому надають їм досконале розуміння їх устрою життя від проходження статевої зрілості до старості.

Права дитини

Дзвіночок — Fri, 04 Nov 2011 11:53:17 GMT

Права дитини — система можливостей, які необхідні особі для її комплексного та цілісного розвитку в умовах і відповідно до вимог середовища, беручи до уваги незрілість дитини (за міжнародно-правовими актами визнається «кожна людська істота до досягнення 18-річного віку, якщо за законом, що застосовується до даної особи, вона не досягає повноліття раніше»).

Права дитини в Україні

22 грудня 2010 у Верховній Раді України відбулися парламентські слухання на тему: «Законодавче забезпечення та реальний стан дотримання прав дитини в Україні». Учасники слухань відзначили такі позитивні речі^[1]:

В Україні створено основні засади законодавчого забезпечення у сфері захисту прав дітей. Нормативно-правові акти, що регулюють діяльність центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування в цілому відповідають загальносвітовим гуманітарним підходам та положенням Конвенції ООН про права дитини, ратифікованої Україною в 1991 році.
З метою забезпечення права дітей на сімейне виховання системною стала практика національного усиновлення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, влаштування їх під опіку, піклування, в прийомні сім'ї та дитячі будинки сімейного типу.
Вдалося закріпити позитивну тенденцію до зменшення числа бездоглядних і безпритульних дітей. Удосконалено діяльність із соціального супроводу сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах, розширено мережу закладів соціального захисту та соціального обслуговування. Є позитивні напрацювання щодо підтримки багатодітних сімей.

Негативним є:

висока дитяча смертність,
рівень забезпечення охорони дитячого здоров'я,
недоступне оздоровлення та відпочинку для всіх дітей,
неефективна система захисту дітей від насильства, у тому числі в системі кримінального провадження.

Актуальні проблеми:

запровадження нових форм соціальної підтримки сімей з дітьми, які опинилися в складних життєвих обставинах;
розширення в невеликих містах і сільській місцевості мережі центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді;
посилення міжвідомчої співпраці служб у справах дітей, центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, соціальних інспекторів, працівників освіти, охорони здоров'я, органів внутрішніх справ з метою раннього виявлення сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах.
запровадження нових форм співпраці місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, бізнес-структур і неурядових організацій.
Виноски

↑ rada.gov.ua Постанова Верховної Ради України „Про Рекомендації парламентських слухань на тему: «Законодавче забезпечення та реальний стан дотримання прав дитини в Україні»"

Меценатство

Дзвіночок — Fri, 04 Nov 2011 11:34:00 GMT

Меценатство — добровільна безкорислива діяльність фізичних осіб у матеріальній, фінансовій та іншій підтримці набувачів благодійної допомоги. Назва походить від прізвища римлянина Мецената (Мекенат), який був покровителем мистецтв за імператора Августа і другом Горація та інших поетів.

Меценатство розповсюджується на фінансову підтримку закладів культури і освіти, заснуваня нових театрів, галерей мистецтва, нових учбових закладів, підтримку мистецької діяльності акторів, поетів, художників
тощо.

Приклади меценатства

Зазвичай меценатство не передбачає підкорення митця особі мецената, прикладом якого є спонсорство Надії Філаретівни фон Мекк відносно композитора Чайковського Петра Ілліча (1840—1893). Меценат Всеволожський клопотав у царя Олександра ІІІ і Петро Чайковський отримав 3000 карбованців на рік. Надія фон Мекк надала композитору 6000 на рік, що дало можливість залишити викладацьку діяльність і зосередитися на творчості. Композитор отримав право оселитися в садибі фон Мекк Браїлов для праці без перешкод. Так Браїлов став одним з місць, тісно пов'язаних з творчістю композитора в Україні.

Окрім композитора, Надія фон Мекк надавала меценатську підтримку скрипалю Котек.

Більш складними були відносини до митців відомого мецената 18 століття Миколи Василія Потоцького (1712—1782), особи ексцентричної і хвацької. Але меценатська діяльність останнього надала можливість плідно працювати архітектору Бернарду Меретину(одному з кращих в добу рококо в Україні) і утаємниченому генію, скульптору на ім'я Пінзель .

На теренах України право на подяку й пошану має і благодійник, митрополит Петро Могила. Завдяки меценату для відновлення храму Софії в Києві було зпарошено італійського архітектора на ім'я Октавіан Манчіні. Художні роботи відновлювали українські художники брати Зінов'єви, Тимош, Степан та Іван. Великі кошти віддав Петро Могила і на підтримку Києвської братської школи, що отримає статус університета.

Петро Могила також фундував і підтримував колегіуми в містах Вінниця, Кременець, Ясси.

Дитячий садок

Дзвіночок — Fri, 04 Nov 2011 11:32:07 GMT

Дитячий садок — освітній заклад для дітей дошкільного віку (переважно від 3 до 7 років).

Дошкíльний навчáльний зáклад забезпечує реалізацію права дитини на здобуття дошкільної освіти, її фізичний, розумовий і духовний розвиток, соціальну адаптацію та готовність продовжувати освіту.

Система дитячих садків призначена як для первинної соціалізації дітей, навчання їх навичкам спілкування з ровесниками, так і для масового, загальнодоступного вирішення проблеми зайнятості їхніх батьків (для чого час роботи дитячого садка в більшості випадків збігається з типовим робочим графіком більшості професій: з 8 до 18 годин, 5 днів на тиждень).

У дитячих садках також здійснюється мінімальна підготовка дітей до навчання в школі — на рівні первинних навиків читання, письма та лічби.

Заклад забезпечує реалізацію права дитини на здобуття дошкільної освіти, її фізичний, розумовий і духовний розвиток, соціальну адаптацію та готовність продовжувати освіту.

Нормативна база

В організації навчально-виховного процесу колектив ДНЗ керується Законом України «Про дошкільну освіту», вимогами «Базового компонента дошкільної освіти», програмою навчання та виховання дошкільників «Дитина». Відповідно до «Інструкції з організації харчування дітей у дошкільних навчальних закладах»Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров'я України 17.04.2006 N 298/227.
дошкільники забезпечені чотирьох разовим харчуванням, згідно норм, затверджених Наказом

Перелік документів для зарахування дитини

медична картка форма №026/o;
копія Cвідоцтва про народження дитини;
заява батьків або осіб, які їх замінюють;
При наявності пільг - документи, що їх підтверджують.
Посилання